| війна заради миру чи мир заради війни |
[серпень. 9-е, 2008 | 07:16 pm] |
як би там не було, а Росія продовжує відчайнушо й наполегливо пхати ніс у несвої справи. Так зване "принуждєніє к міру", озвучене Медвєдєвим, навряд чи виправдовує масове бомбардування територій інших держав і введення військ. Все ж, попри співчуття грузинам і осетинам, які насправді черговий раз стали предметом імперського інтересу, мене надзвичайно хвилює доля України у не такому вже й нереальному протистоянні за Крим.
І коли одного ранку 2017 року у Кремлі вирішать, що "уходіть із Крима слішком рано", ми, опинившись на місці Грузії, будемо змушені боронитися від самозваних "захисників миру з мандатом ООН" з російським триколором на шевроні і неймовірним бажанням "утримати за будь-яку ціну". Бачить Бог - ми зможемо постояти за себе, але чи може бути безглуздішою війна за віну заради амбіцій?.. Коли ж невизнана автономія чужої держави отримала таку підтримку, то на що піде Імперія заради стратегічних точок базування на Чорному морі?
Час покаже.
Читайте блог Кіпіані ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) vaxo, він тримає руку на пульсі подій. |
|
|
| (без теми) |
[грудень. 7-е, 2007 | 07:19 pm] |
|
І ше. Вітаю Швєту К. з днем народження. Як то кажуть, рости велика - не будь дика )) |
|
|
| (без теми) |
[грудень. 7-е, 2007 | 07:07 pm] |
Хотів шось написати, але нема бажання малювати шось дуже розумне. Вирішив вставити лірику із саундтрека до одного з фільмів Бондіани - The world is not enough
...People like us
Know how to survive
There's no point in living
If you can't feel the life
We know when to kiss
And we know when to kill
If we can't have it all
Then nobody will.
Вставив.
Подумав, шо занадто пафосно. Але залишив.
Треба ж якусь мораль... |
|
|
| One Woman's Mistake Is Another's Opportunity... |
[листопад. 24-е, 2007 | 01:51 am] |
| [ | Tags | | | kino | ] |
| [ | Зараз грає |
| | Philip Glass - Notes on a scandal OST | ] |
"...People languish for years with partners
who are clearly from another planet.
We want so much to believe that we've found our other.
It takes courage to recognise the real as opposed to the convenient."
Захоплююча історія із життя звичайної британської школи, у котрій на тлі такої обтяжливої та сірої буденності молода вчителька образотворчого мистецтва (Cate Blanchet) у погоні за недосяжним, а може і навіки втраченим, переступає межу дозволеного, а її така несподівана подруга - вчитель історії майже на пенсії (Judi Dench), дуже вдало цим користується, аби оте своє вже напевно ніколи не досяжне наблизити до себе ще трохи хоча б на мить...
Неперевершена акторська гра, оголеність емоцій, реальність та водночас неймовірність життєвих ситуацій, вдало доповнена формою подачі (істоія в записах у щоденнику) та музикою Філіпа Гласса, і обов'язково в оригіналі - часом чистою "британською" місіс Денч, часом - трохи "американізованою британською" Кейт Бланшет, а часом неймовірним сленгом підлітків-школярів - фільм є запорукою цікавого вечора та темою для роздумів...
А 4 номінації на Оскар і 5 на Золотий Глобус - цьому підтвердження. |
|
|
| Коли ти не вдома |
[листопад. 13-е, 2007 | 06:51 pm] |
| [ | Настрій |
| |  calm | ] |
Коли тобі 13-15 років від роду, то, направду кажучи, тебе мало хвилюють питання глобальніші, ніж семестрова оцінка з математики ("бо та дура викликала саме мене до дошки, коли ніхто ніхто не був готовий, і вліпила 3 з мінусом! ясно, шо ніхто не був готовий - у нас же вчора була дискотека!") і третє ззаду місце в шерензі на фізкультурі ("так, із завтра починаючи, буду висіти на турніку по 5 хв в день - кажуть, помагає..."). Більше того, навіть у 25 чи 35, будучи вже зрілим дорослим самовпевненим всезнайкою із вищою освітою і гемороєм від офісного стільця, тобі страшно далекий або й взагалі невідомий цілий набір нових емоцій і життєвих ситуацій, поки ти живеш біля мами з татом, або, просто кажучи, "вдома".
Але от в певний момент для декого (боронь Боже сказати, що для більшості, де там! - як мінімум половина моїх знайомих і ПРИПУСТИТИ навіть не хоче, що таке взагалі можливо і допустимо), чи то в 17, чи то в 20, а може і пізніше, та й що найголовніше, часто за дуже спонтанних і багато кому незрозумілих обставин цей етап "вдома" закінчується.
Ти переїжджаєш. |
|
|
| Transformers... |
[серпень. 2-е, 2007 | 01:25 pm] |
| [ | Зараз грає |
| | 12 - Mutemath - Transformers Theme | ] |
От підглянув.
Навіяно новими технологіями і передовоб технікою... ))
|
|
|
| Як ми на коцерт ОЕ ходили або Вакарчук по-київськи |
[червень. 24-е, 2007 | 11:11 pm] |
| [ | Настрій |
| | thankful | ] |
| [ | Зараз грає |
| | ОЕ (баси в голові до тепер )) | ] |
А все почалося ще тоді, коли я, гівно таке-сяке, пропустив весь промотур Глорії... Після останнього концерту, на якому мене так-само не було, я собі подумав, шо Славко мені такої поведінки не пробачить і твердо вирішив, що у наступному турі буду перший.
|
|
|
| великий і малий бізнес - п"єса з однієї дії |
[червень. 18-е, 2007 | 09:27 pm] |
З подачі одного із колег випала нагода повторити собі колись давно пройдений матеріал - "Повадки Обезьян" Юрія Шевченка (http://monkey-habits.com/) - досить відомий витвір, відомий особливого його суперечливістю та суперечками навколо нього, присвячений питанням ієрархії в сучасному бізнесі та побудові (наскільки я розумію) поведінкових моделей і традицій в процесі створення доданої вартості на різних рівнях управління.
І от, сьогодні, перечитав його знову. Як завжди, думки суперечливі, але вже зараз, через майже 3 роки роботи з "крупним корпоративним сектором", почала прорізатися трохи інша думка - чорт забирай, може мавпи таки і є чорні і білі, може таки так побудована система і системи, та де там, ТАКИ ТАК І ПОБУДОВАНА, але, знову ж таки - А ПО-ІНШОМУ БУТИ І НЕ МОЖЕ! І не могло б!! Не знаю, як там в ідеальній американській чи європейській моделі бізнес-демократії, але У НАС ОТУТ, щоб досягати високих результатів і завойовувати ринки, БІЛІ мавпи повинні існувати, так само як і ЧОРНІ, і білі завжди повинні займати своє місце на дереві, а чорні - на плантації, бо, чорт забирай, саме так бізнес у нас добивається успіху.
Бо якшо - може не така вже й ідеальна - біла мавпа відвернулася на секундочку і перестала підсрачниками поганяти спонукати чорних мавп до роботи, то РЕЗУЛЬТАТУ НЕ БУДЕ, бо в ту ж секунду практично всі чорні мавпи почнуть шукати спосіб зробити якомога менше... Ясна річ, що мова йде про великі ієрархічні структури, а не про бізнес Васі і Пєті, які шмотками на Південному торгують у - о Боже, який розмах! - аж трьох точках!
Оця гра - у білих і чорних мавп - це ще й крім всього решту, вияв дуже сильного і ще довго незнищенного інстинкту потреби рольової гри формату "ты начальник - я дурак" заради виживання, який дістався нашій "перехідній" економіці з тих добрих давніх часів п'ятирічок і планів. Сьогодні ж, помножений на численні теорії менеджменту і управління процесами, принесених "звідти", він саме й створює отой неповторний дух "бізнесу по-нашому"...
_________
В якості епілога.
Кілька мультинаціоналок я вже просто ненавиджу... Білі мавпи занадто білі, аби спускатися до таких "дрібниць", як контракти на підтримку іміджу, а чорні занадто чорні і занадто зайняті, аби витрачати свій дорогоціннний час на ті ж "дрібниці".
Хоча всім це потрібно. Без питань. Без сумнівів. Аякже. От з завтра і почнемо.
Блять, з ким, га???
|
|
|
| Це точно. |
[травень. 7-е, 2007 | 12:47 am] |
Тест «Какое у тебя настроение?»: Макс
Сейчас вы хотите, чтобы вас оставили в покое и не трогали. Потерпите немного, ладно?
</b>
Пройти тест «Какое у тебя настроение?». |
|
|
|
| подумалося |
[березень. 30-е, 2007 | 06:37 pm] |
|
цей світ якийсь хворий.... |
|
|
| подумалося |
[лютий. 22-е, 2007 | 09:27 pm] |
|
сьогодні останній четвер цієї зими. весна вже скоро. |
|
|
| wow! |
[лютий. 18-е, 2007 | 03:57 am] |
|
По 1+1 вперше за всю історію мого знайомства з цим каналом показали фільм в оригіналі - англійською з укр. субтритрами.
Враховуючи також те, що це було "З широко закритими очима", враження просто неймовірні...
Сказати тут мало. Треба подивитися.
Пішов думати...
|
|
|
| всупереч... |
[лютий. 15-е, 2007 | 10:33 am] |
Ще чора хотів це написати, але подумав, що, можливо, це викличе активний протест зі сторони палких шанувальників вчорашнього "свята".
Так мені собі подумалося - а чи потрібне коханню якесь конкретне свято? Чи можемо ми розраховувати на те, що якщо у це свято хтось скаже нам на 15 разів більше люблю, то це таки в 15 разів буде щиріше, чи що сказане "ти мені подобаєшся" (сорі, укр. аналог I like You трохи дико звучить) 14 лютого має більше перспектив аніж таке ж, сказане 13 жовтня чи 27 травня? Або чи таки дійсно 14.02 - це єдиний день у році, коли тре всіх активно засипати побажаннями кохання і решти, відіслати 150 листівок і написати 40 валентинок, бо "ой не встигну"?..
День захисника вітчизни, день залізничника, день медика і багато інших - це саме ті дні, коли ми людям, що віддані своїй професії і добре роблять свою справу, дякуємо за це, бо вони роблять наше життя кращим, простішим, безпечнішим...
Натомість день матері, день закоханих і решта - це просто, як сказала напередодні 14го oksa_lviv"хитрий глобальний хід маркетологів, який активно підтримали піарщики, щоб стрімко продаж піднімати".
Не може у людей, які нам найдорожчі, бути своєї дати в календарі, бо це значить, що ми забуваємо, що наш обов'язок - кожен день їхнього життя перетворювати на свято. |
|
|
| хм |
[січень. 20-е, 2007 | 01:58 am] |
|
таааак, пора міняти аватари. хоча цю якраз залишу. як то кажуть - ана мнє нравіцца. |
|
|
| от так! |
[січень. 20-е, 2007 | 01:44 am] |
| [ | Настрій |
| | люкс | ] |
| [ | Зараз грає |
| | тиша | ] |
і коли "готичні замки, зрощені у свідомості" зникають, лишається не шо інше, як персонал спейс. і ОТ ТОДІ стає ясно, наскільки це важливо.
а в "сьогодні" залишаються друзі. у кого вони є.
а хто цього не розумів, не розуміє або не хоче розуміти - як то кажуть - всєм спасіба, всє свабодни.
а п'ятачок свабоден не то шо до пятніци, а вапше. |
|
|
| (без теми) |
[січень. 13-е, 2007 | 02:26 am] |
|
півтори години сижу надвідкритою пустою сторінкою і не знаю чим же таким себе порадувати.
вирішив написати отаке.
|
|
|
| срастє |
[січень. 12-е, 2007 | 11:21 pm] |
короче кажучи, сьогодні прочитав на блозі сайту management.com.ua скількись-там відмазок блогерів про те, чого їх довго не було. відмазуватися не буду, скажу чесно - не було, бо не було шо написати, а як було, то не було як. або просто не хотілося.
буду пробувати шось писати.
третій раз. |
|
|
